PRZĄDKA FATIMA I NAMIOT / ФАТІМА-ПРЯДИЛЬНИЦЯ І КОРОЛІВСЬКЕ ШАТРО

(Wydanie dwujęzyczne polsko-ukraińskie) Jest to dziewiąta książeczka w serii przeznaczonej dla najmłodszych czytelników. Idries Shah, afgański pisarz i pedagog, zebrał w niej opowiedziane przez siebie na nowo tradycyjne opowieści dla dzieci. Życie Fatimy wydaje się jednym wielkim pasmem nieszczęść. Młoda dziewczyna podróżuje od Maroka, przez Morze Śródziemne, Egipt i Turcję, by ostatecznie dotrzeć aż do Chin. To właśnie tam zdaje sobie sprawę, że to, co swego czasu wydawało się serią niefortunnych zdarzeń, ostatecznie pomogło jej uzyskać wielkie szczęście i spełnienie. Opowieść o Fatimie jest dobrze znana w folklorze greckim, ale jej autorstwo przypisuje się zmarłemu w 1750 roku szejkowi Mohamedowi Dżamaludinowi z Adrianopola (obecnie Edirne) w Turcji. Po raz pierwszy została opublikowana przez Idriesa Shaha w 1967 roku w „Opowieściach derwiszów' - zbiorze opowiadań z nauk mistrzów i szkół sufickich. W tradycji sufickiej bajki dla dzieci, opowieści rozrywkowe, folklorystyczne i pouczające tworzą swoiste kontinuum. Pomagają one najmłodszym radzić sobie z trudnymi sytuacjami i dają im pewien punkt zaczepienia. Przy tym jednak mogą pomóc i dorosłym w pogłębionym zrozumieniu ważnych i uniwersalnych prawd. (Двомовне польсько-українське видання) Це дев’ята книга із циклу традиційних оповідань для дітей, переказаних автором і вихователем Ідрісом Шахом. У цій казці життя Фатіми видається жахливим. Її подорож веде її від Марокко до Середземного моря, Єгипту, Туреччини і, нарешті, до Китаю. Саме в Китаї вона усвідомлює, що саме те, що на той час їй здавалося доволі сумними подіями, стало невід’ємною частиною її подальших здобутків. Ця повчальна історія добре відома у грецькому фольклорі, проте саме ця версія приписується шейху Мохамеду Джамалудіну з Адріанополя (сучасний Едірне) в Туреччині, який помер у 1750 році. Вперше її опублікував Ідріс Шах у 1967 році у своїй класичній праці Казки про дервішів, повчання-історії суфійських майстрів за минулу тисячу років. У суфійській традиції існує нерозривний зв’язок між дитячою історією, розважальною чи фольклорною історією та повчальною чи інструментальною історією. Розповідь може допомогти дітям впоратися зі складними ситуаціями і дати їм надію, за яку вартує триматися. У той же час, вона може стимулювати глибше розуміння ситуацій й у дорослих.